Текстові замітки – під відео ⤵️⤵️
⏱️⏱️⏱️
00:00 – Вступ
01:30 – Чи працюють “learning journals” (щоденники учня)
13:20 – Про урізноманітнення надання фідбеку на занятті
23:50 – Про fossilized mistakes (закоренілі помилки). Робота з учнями високих рівнів, які продовжують робити помилки елементарного рівня
38:20 – “Перевернутий клас” (flipped classroom) – за яких умов це працює?
57:20 – Індивідуальне чи групове навчання – як визначити, що підійде особі?
⏱️⏱️⏱️
Чи працюють “learning journals” (щоденники учня)
Ведення щоденника – самостійна автономна робота учня. Допомагає учневі рефлексувати на власне навчання, тому добре може підійти для коучингового методу викладання.
Катя пробувала вести такі щоденники зі своїми учнями (підлітками та дорослими):
- Одна учениця на рівні В1 вела такий щоденник для відслідковування своїх помилок – це працювало для неї досить довго, до півроку.
- Інша учениця, яка мала складнощі з граматикою минулих часів, вела такий щоденник для їх практики – розповідала у письмовій формі, як в неї пройшов день.
Де вести щоденник?
- Зручно у Google Docs (можна завжди відкрити та відслідковувати зміни у реальному часі, просто у використанні).
- З досвіду інших учасниць – працюють також Trello або Notion.
Що писати у такому щоденнику?
- Матеріали на основі точкових запитів учня (практика певної граматики чи лексики – як Катін приклад з минулими часами).
- Рефлексія на власне навчання – прогрес, цілі, тощо.
- Якщо учень занадто самокритичний та не хоче зосереджуватися на власних помилках – можна запропонувати йому вести “щоденник успіху”, з позитивними прикладами (“що я досяг цього тижня”, “що я вивчив на останньому уроці”).
- Як варіант для повторення – можна вести подібний щоденник на основі матеріалів у підручнику (наприклад, у New English File або Go Getter у кожній секції повторення я чеклист навичок, які були засвоєні у повторюваних розділах).
Реальний приклад з життя:
Студентка відносно зрілого віку (50+) мала складнощі з засвоєнням граматики, і ведення щоденнику допомогло їй зрушитися з місця та почати прогресувати на рівні А2. На уроці вони з викладачем обговорювали написане. Це допомогло їй також розговоритися. Важливо – вона любила писати та вела щоденник також і рідною мовою.
Про урізноманітнення надання фідбеку на занятті
- Використання кольорового кодування – наприклад, червоний колір (стікер на онлайн-дошці або паперовий стікер офлайн).
- Ведення трекерів лексики чи граматики, яку учні використовують у класі, періодично повертатися до такого списку.
- Фідбек від інших учнів – під час парних активностей додатково давати завдання учням занотовувати цікаві фрази, які вживають їх партнери по активностям. Можна давати більш конкретні завдання – наприклад, підмітити, яку лексику з уроку вживав їх партнер.
- Для урізноманітнення фідбеку, можна міняти його формат – використовувати реакції, гіфки чи стікери (онлайн).
- Важливо підмічати прогрес учнів та під час фідбеку їх за це хвалити.
Про fossilized mistakes (закоренілі помилки). Робота з учнями високих рівнів, які продовжують робити помилки елементарного рівня
З досвіду Каті:
- Важливо враховувати рівень учня – помилки на нижчих рівнях будуть опрацьовуватися не так, як помилки на вищих.
- Також важливо звернути увагу учня на цю конкретну помилку – донести до нього інформацію про те, що він робить її постійно та несвідомо.
- Катя відправляє учням у приватні повідомлення список їх помилок за урок, якщо там багато дрібних закоренілих помилок, які учень розуміє у теорії, але постійно робить на практиці.
- Інший метод – робити запис частинок розмови учня на уроці (звісно, по узгодженню з ним) та потім відправляти йому на переслуховування та виправлення помилок.
- Працює drilling – механічне усне відпрацювання помилок (розвиває м‘язову пам’ять нашого мовленнєвого апарату).
- Щоденник помилок (згадано вище).
Мар’яна:
- Якщо у групі дружні стосунки, можна знаходити (або навіть створювати самим) меми з частими помилками учнів. Гумор може бути допоміжним у справі виправлення помилок.
Про елементарні помилки на високих рівнях:
- Як правило, такі помилки учні роблять автоматично чи несвідомо.
- Що можна зробити: Привернути увагу учня до цієї помилки (довести до відома, що вона в нього є), потім упродовж співпраці ненав’язливо, але методично на неї вказувати кожного разу, коли учень її робить (наприклад, за допомогою жесту, міміки чи якогось сигналу).
“Перевернутий клас” (flipped classroom) – за яких умов це працює?
Коли доцільно:
- Якщо потрібно опрацювати велику кількість матеріалу (довге відео чи статтю).
- Вірогідніше – з високими рівнями.
- Як правило, це працює з дорослими та відповідальними учнями, які готові витрачати свій час поза заняттями на опрацювання матеріалу.
- Часто такий прийом працює не у межах стандартного курсу, а на розмовному клубі.
- Може підійти як невеличке завдання на повторення перед уроком, на якому учні підсумовують пройдений матеріал, але не вивчають нічого нового (ідея – “урок-відпочинок перед вивченням нового матеріалу”).
- З досвіду однієї з учасниць, деякі учні самі просять давати матеріали для опрацювання наперед (з вправами, читанням, тощо). На уроці вони з викладачкою просто спілкуються та практикують вже пройдений самостійно матеріал (мова йде про вищі впевнені рівні – В2 і вище). З досвіду, таким чином можна економити час на пояснення у класі того матеріалу, що учень вже знає, пройшов самотужки та зрозумів. На занятті пояснюються лише незрозумілі моменти.
- Інша учасниця, яка викладає в університеті та повинна проходити з учнями багато граматики, також практикує задавання теорії додому. На уроках вони з учнями обговорюють та розбирають вже самостійно опрацьовані матеріали. Якщо хтось з групи не робить домашньої роботи, це впливає на його залучення у класі. Тому рано чи пізно усі учні починають включатися у самостійну роботу вдома.
- Як ідея, учнів з запитом на повністю “перевернутий клас” можна за бажанням переводити на асинхронний чи напів-асинхронний формат. Це може підійти зайнятим учням, у яких немає багато часу на навчання або як додаткова практика говоріння. Наприклад, у Каті працював формат, коли учні дивилися відео, а потім збиралися з нею на 15-хвилинний зідзвін для його обговорення. Звісно, в такому випадку учні повинні бути достатньо вмотивовані для самостійної роботи.
Важливо при використанні “перевернутого класу”:
Чіткість інструкцій: Якщо ви змінюєте щось у стандартному форматі навчання, варто чітко донести учням, що саме і як вони повинні зробити, у яких часових рамках.
Індивідуальне чи групове навчання – як визначити, що підійде особі?
- Ціль учня: Наприклад, якщо специфічний запит, можна запропонувати індивідуальне навчання; якщо запит просто “підвищити рівень”, можна сформувати групу або додати учня до вже існуючої.
- Роз’яснювальна робота з учнями: Багато хто не розуміє специфіки індивідуальних чи групових занять, тому на початках має хибні очікування (наприклад, що “індивідуалка” – це лекція, де викладач щось говорить, а учень тільки слухає мовчки). Це варто окремо пояснювати на початку співпраці.
- Темперамент або звички учня у комунікації: Досить типовий випадок, коли неговіркий учень хоче займатися індивідуально, але в процесі це виявляється складно організувати, тому що учень не готовий багато говорити та ділитися чимось про себе на занятті.
- Інша протилежна ситуація: Занадто говіркій особі, яка сама може говорити по 20-30 хвилин, варто запропонувати індивідуальну роботу.
- Запит учня: Якщо особі потрібно на практиці довго говорити іноземною (робити презентації), індивідуальні заняття будуть помічніші. Якщо особа повинна приймати участь у перемовинах чи вести ділову комунікацію іноземною мовою, тоді групове навчання може бути помічнішим для розвитку комунікативних навичок.
- Приклад учасниці: Вона запропонувала парну роботу двом ученицям, з якими довгий час займалася індивідуально. Одна з них була дуже мовчазна, інша навпаки дуже балакуча, але робила багато помилок у говорінні. Це спрацювало – менш говірка учениця сказала, що такий формат мотивує її більше говорити, коли вона бачить такогоу чня, кому це вже вдається.